ПРОГРАМА ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»

за напрямом підготовки 6.020101 «Культурологія»

ВСТУП

до програми державного іспиту за напрямом підготовки 6.020101 «Культурологія»

«Історія культури»

Зміст програми відображає основні курси, в яких вивчалися основні аспекти історії культури. До програми ДЕКу включені  питання з курсів «Історія зарубіжної культури», «Історія української культури», «Культура ?? століття», «Історія музики», «Історія театру», «Історія кіно», «Історія образотворчого мистецтва», спецкурсу «Типологія та хронологія культури». Зміст програми також передбачає культурологічні концепції, в яких розглядується типологія та динаміка культурно-історичного  процесу. В цих питаннях  відображені знання студентами першоджерел, в яких осмислюється історія світової та вітчизняної культури.
Метою програми є забезпечення необхідного теоретичного рівня професійної підготовки студентів - бакалаврів. Іспит повинен відобразити  уявлення студентів про причини виникнення і закономірності розвитку світової культури, якісно - змістовну характеристику конкретно - історичних форм побудування культури від первісності до XX століття. Крім того, студенти повинні зрозуміти роль культури в людському суспільстві, усвідомити цінність базисних елементів культури і необхідність їх збереження і передачі наступним поколінням.
Програмні питання ДЕКу складені так, що студенти повинні доказати  здатність аналізувати культурно-історичний процес і розглядати культуру як багаторівневу систему, що включає в себе всі сфери діяльності людини і її продукти: матеріальне виробництво, науку, мистецтво, звичаї і звички народів.
Таким чином, завданням програми є систематизація усіх знань, отриманих студентами - бакалаврами  в ході вивчення історії культури.
У перелікові літератури основна увага приділяється навчальним виданням, які є найкориснішими з точки зору засвоєння змісту певних тем або підтем, а також виданням монографічного типу, що в найповнішій формі висвітлюють зміст заявлених у відповідних темах проблем.

Курс «Історія зарубіжної культури»

Тема 1. Культура Первісної  доби і її особливості  
Ранні етапи розвитку культури. Поняття Первісності, її особливість і хронологічні рамки.
 Поняття «неолітичної революції» і її значення для становлення соціуму. Періодизації  Первісності на підставі розвитку матеріальної культури. Періодизації  Первісності на підставі  антропологічної еволюції.
Характеристики Первісності як типу культури.  Відмітні риси мислення первісної людини: синкретизм мислення, відсутність «Я-Буття» і т.д. Поняття «хронотоп».
Формування первісних вірувань. Основні форми первісних вірувань і їхня характеристика. Співвідношення понять «вірування» і «релігії».
Э. Тайлор про виникнення ранніх форм вірувань. Анімістична концепція походження культури Э. Тейлора. Дж. Фрэзер про місце магії в первісному суспільстві. Пережитки фетишизму, тотемізму, магії в сучасних світовій й національних релігіях.
Причини виникнення первісного «прамистецтва» і його особливості. Поняття «прамистецтва» і основні концепції його походження. Систематизація А. Брелем печерних малюнків Первісності й характеристика основних етапів його становлення: мустьє, ориньяк, солютре, мадлен. Скульптурні пам'ятники Первісності: ідоли, кам'яні баби, «палеолітичні Венери».
Характеристики видів первісних поховань: мегаліти, менгіри, кромлех, дольмени.
Первісність і сучасність.

Тема 2. Характерні риси цивілізацій Давнього миру  
Періодизація й хронологія культури Давнього миру.
Співвідношення понять «культура» і «цивілізація». Характеристики поняття «культура давніх цивілізацій».
Виділення в культурологічній науці  ряду подібних рис, що відрізняють цивілізації від ранніх, первісних культур.
 Особливості технологічної «землеробської революції» у Давньому світі: поява рабів, класової структури, деспотії. Сакралізація влади й формування політеїзму. Формування культури «традиційного типу»: монументальність, канонічність, нормативність.
Ускладнення соціальної структури й поділ праці на фізичний і розумовий. Поява перших наукових знань.
 Розвиток мистецтва, формування професійної художньої діяльності.

Тема 3. Культура  Древнього Єгипту
 Типологія й хронологія культури Давнього Єгипту. Відмітні риси культури Давнього Єгипту. Причини обумовленості «ідеї вічності» як основи світогляду Давнього Єгипту.
Особливості давньоєгипетського пантеону богів: співвідношення антропоморфізму й зооморфізму. Міф про Осіріса як ключовий міф культури.  Заупокійний культ і традиції муміфікації тіла.
Особливості писемності в Давньому Єгипті. Наукові знання в Єгипті й система утворення. Правові норми в «Книзі мертвих».
Культовий характер давньоєгипетського мистецтва: піраміди, храми, образотворче мистецтво, література. Особливості побутового життя єгиптян і їхніх свят.
 Вплив давньоєгипетської цивілізації на культуру інших народів.

Тема 4. Культура Давньої Месопотамії
Типологія й хронологія культури Месопотамії. Відмітні риси культури Месопотамії (або Двуріччя). Причини обумовленості «ідей тлінності» як основи світогляду Месопотамії.
Основні періоди розквіту культури в Месопотамії: Шумеро - Аккадський, Старовавилонський, Ассірійський, Нововавилонський, Перський. Їхні характерні риси.
Формування писемності й системи утворення. Зміна ідеї державності в Месопотамії: часткова десакралізація влади. Поява світських правових норм і формування тоталітарної держави.  Звід «законів Хаммурапі» і їхня характеристика.
Зміна положення людини в Месопотамії: поява в міфології поняття «героя». Найдавніші міфи Двуріччя і їхній вплив на наступний розвиток світових релігій. Зороастризм як державна релігія Сасанидського Ірану  і її особливості.
Формування писемності, досягнення в області знань, пам'ятники художньої культури Двуріччя.

Тема 5. Культура Давнього Китаю  
Типологія й хронологія культури Давнього Китаю. Самобутні риси культури Давнього Китаю: монголоїдна раса, домінування культів природи й предків.
Даосизм і конфуціанство як основні ідеологічні напрямки, засновані на слухняності, пріоритету колективних інтересів, ідеї споглядальності, наслідуванні природі.  «Теорія недіяння» як основний принцип даосизму. Переростання «культу предків» у культ покори старшим за віком і посадою в конфуціанстві. Вплив цих ідей на регламентацію повсякденного життя  в Давньому Китаї. Положення жінки в Давньому Китаї. Відмінні риси національної психології в Давньому Китаї. Освоєння в Давньому Китаї ідей буддизму.
Причини успіху Давнього Китаю  в області наукового знання, численні відкриття  в різних  галузях знання: математиці, фізиці, астрономії, медицини, техніці. Своєрідність художньої культури Давнього Китаю: архітектури, літератури, театру, прикладного мистецтва.

Тема 6.  Культура Давньої Індії  
          Типологія й хронологія культури Давньої Індії. Особливості періодизації культури Давньої Індії. Заселення території Індостану. Хараппська культура.
 Вплив релігійних поглядів на культуру Давньої Індії. Вибухобезпечна культура індоарієв. Вибухобезпечна література й філософсько-релігійні коментарі: Брахмани, Упанішади, Араньяки.  Епічна культура: Махабхарата й Рамаяна.
 Виникнення брахманізму. Ключові поняття брахманізму: «сансара», «теорія переродження», «карма». Розподіл суспільства на соціальні групи - варни і їхнє закріплення  в законодавстві: «Закони Ману».
Вплив джайнізму й буддизму на культуру   Давньої Індії. Формування індуїзму як об'єднуючого початку всіх релігійних поглядів Давньої Індії.
Відкриття й винаходи  в Давній Індії  в різних  галузях знання.
Своєрідність художньої культури Давньої Індії. Основні пам'ятники культури.

Тема 7. Культура Давньої Греції  
 Поняття «античність». Історичні передумови виникнення античної людини.
Періодизація культури Давньої Греції й характеристика основних етапів її розвитку: крито-микенського, гомеровського, архаїки, класики, еллінізму.
 Особливості міфологічної картини миру в Давній Греції. Характеристики двох періодів у розвитку давньогрецької міфології: доолімпійський і олімпійський. Космологічний характер давньогрецької культури. Космос як втілення світового порядку, гармонії, міри й краси.
Відмітні риси Античного миру: відмова від культу загробного життя, сакралізація влади, зародження поліса й демократії, виникнення філософії й систематизація наукових  уявлень. Формування   уявлень про волю.
Характерні риси  людини Давньої Греції й форми їхнього прояву: антропоцентризм, антропоморфізм,  калокагатія, агоністичність, автаркія.
Особливості художньої культури Давньої Греції. Авторський характер мистецтва.
 Еволюція давньогрецької літератури: аеди, рапсоди, лірична поезія, байка. Історична проза й Геродот як «батько історії».
Виникнення  театру в Давній Греції як синтетичного мистецтва й рупора державної політики.  Театр епохи класики. Есхіл як батько  «трагедії». Аристофан як основоположник грецької «комедії». Театр Софокла як усвідомлення громадського обов'язку. Театр Еврипіда як «філософа на сцені». Ефекти «катарсису».
Місце пластичного мистецтва в грецькій культурі. Антропоцентричні мотиви в грецькій архітектурі: ордерна  система.  Характеристики основних архітектурних пам'ятників Давньої Греції.
Вплив Давньої Греції на наступний розвиток культури.

Тема 8. Культура Давнього Риму  
Заснування міста Риму: міфи й наука. Етруські й грецькі джерела римської культури.
Періодизація  культури Давнього Рима. Характеристики основних етапів давньоримської культури: царський період, період республіки, імперський період.
Прагматичність і доцільність як основні риси римської античності: інтенсивне дорожнє будівництво, спорудження акведуків, терм, клоак, винахід нового будівельного матеріалу - бетону.Виникнення в Римі цілісної системи державності й законності - римського права. Установлення  в римській культурі пріоритету закону над владою. Сутність «Римської ідеї».
Особливості художньої культури Давнього Риму. Арки, зводи, куполи як характерні риси римського зодчества. Шедеври давньоримської архітектури. Амфітеатри, форуми, тріумфальні арки, купольні храми.
Особливості римського реалістичного скульптурного портрету. Римські досягнення  в монументальному живопису - фресці й мозаїці.
Період розквіту давньоримської літератури й історіографії.
Два архетипи людської особистості, які формувала епоха античності: гармонійного в Греції, героїчного в Римі. Духовний мир античності як фундамент всієї майбутньої європейської культури.

           Тема 9. Культура  Середньовічної Європи  
          Особливості середньовічної культури Західної Європи. Три сили, що визначили культуру Середньовіччя і їхній вплив на становлення культури.
Християнство як духовна підстава європейської культури, монотеїзм і теоцентризм. Соціально - історичні   умови поділу християнства на три галузі: на православ'я, католицизм і протестантизм. Принципова різниця між Східним і Західним християнством. Роль греко-римських традицій у становленні Середньовіччя. Дух варварсько-німецького елементу і його вплив на культуру.
Характеристика основних рис   Середньовіччя.  Хронологічні рамки західноєвропейського Середньовіччя. Два концептуальних підходи до оцінки культури Середньовічної Європи.
Три основних періоди розвитку західноєвропейського Середньовіччя і їхня характеристика: раннє, класичне, пізніше. Основні суб'єкти раннього Середньовіччя: чернецтво, селяни, ремісники. Основні суб'єкти класичного періоду: лицарі й «школярі». Хрестові походи і їхній вплив на культуру. Пізній період: криза католицизму, захід середньовічної культури. Поняття «сміхова культура».
Міська культура. Наука й утворення в Середні століття. Виникнення університетів.
Вплив християнського віровчення на характер художньої культури Середньовіччя. Особливості середньовічної архітектури, скульптури, живопису, музики. Література Середньовіччя: житія святих, сказання, епос, історичні хроніки, лицарські романи, поезія вагантів. Два періоди в розвитку середньовічного театру.

          Тема 10. Культура епохи Відродження й Реформації  
          Концептуальні підходи до розуміння сутності Відродження в сучасній науці. Історико-культурна періодизація епохи Відродження.
Термін «гуманізм» як відбиття антропоцентризму Ренесансу, що відроджувала відношення до дійсності  епохи античності.   
Виникнення  уявлення про те, що деміургом є не тільки Бог, але і його утвір - людина. Суперечливий характер концепцій про  свободу волі: Н. Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла, Е. Роттердамський.
 Відображення ідей Відродження в літературній творчості й образотворчому мистецтві. Титани Відродження.
Реформація як суспільно-політичний і релігійний рух. Навчання М. Лютера й Ж. Кальвіна і їхня роль у виникненні третьої галузі християнства - протестантизму. Особливості протестанської етики. Її роль у розвитку капіталістичних відносин.
Відродження й Реформація: характер протиріч. Секуляризація як підсумковий результат Відродження й Реформації.

         Тема 11. Особливості культури XVІІ століття.  Епоха Бароко  Періодизація й хронологічні рамки культури Нового часу. Процес секуляризації культури. Становлення нового світогляду: орієнтація на науку,  народження перспективного мислення.
Суперечливий характер культури  XVІІ століття. Особливості соціально-політичної й економічної  картини в Європі. Перехідний характер культури XVІІ століття.
Великі географічні відкриття і їхній вплив на культуру. Зміна загальнонаукової картини миру. Характер наукової революції XVІІ століття і її вплив на подальший розвиток європейської культури. Наукові досягнення  й видатні вчені й філософи XVІІ століття.
XVІІ століття як  «століття емоціо». Бароко: культурологічна епоха й художній стиль.
Появи світських тенденцій у стилі бароко, його еклектика, динаміка, емоційна насиченість.  Відмітні риси  стилю Бароко в архітектурі, живопису, театральному мистецтві й літературі.

           Тема 12. Культура епохи  Просвітництва  
Хронологічні рамки епохи  Просвітництва. Поняття «Просвітництво» і його широкий зміст.
  Просвітництво як третій після Відродження й Реформації духовний переворот, що остаточно покінчив із середньовічною системою цінностей. Три головних ознаки культури Просвітництва. Культ розуму й віра  в  необмежені можливості людини. Проголошення  волі, рівності й братерства. Історичний оптимізм.
Демократичний характер культури епохи  Просвітництва. Особливість філософських поглядів епохи  Просвітництва.
Суперечливий характер  культури епохи  Просвітництва.
Мистецтво епохи Просвітництва і його світський характер. XVІІІ століття як століття становлення класичної музики й світського оперного театру. Література і її  багатожанровість. «Просвітницький роман» як відбиття духу часу культури XVІІІ століття.
Поява стилю сентименталізму як реакції на надмірну розважливість епохи. Ідеалізація патріархальності.
Поява в  архітектурі й прикладному мистецтві нового світського вишукано-аристократичного стилю «рококо».

           Тема 13. Класицизм як стильовий напрямок західної культури
          Класицизм  і романтизм   як два ведучі  художніх стилю культури західної Європи кінця XVІІІ - початку XІX століття і  як два   опозиційних  світогляди цієї епохи.
Визначення стилю «класицизм».  Два етапи в розвитку класичного стилю  і їхня характеристика. Принципи класицизму й ідеї філософського раціоналізму.
Естетика класицизму. Установа на ієрархію жанрів. Концепція художнього твору як плоду розуму й логіки. Нормативні правила класицизму  в архітектурі, скульптурі, живопису, літературі.
Суспільно-виховні функції  класичного мистецтва. Зразковий громадянин батьківщини як головний герой  у класицизмі.
Утопічні риси стилю класицизму. Переродження стилю класицизм в академізм.

          Тема 14. Романтизм як стильовий напрямок західної культури
          Романтизм як епоха подолання однобічності раціоналізму. Романтизм і його ідейне ядро: конфлікт особистості з дійсністю. Виникнення філософії романтизму. Романтичний світогляд  і його вплив на всі сфери духовної культури.
Інтерес до індивідуальності - відмітна риса романтизму. Романтик як бунтар, що відкидає дійсність із позицій вищого ідеалу. Головний герой романтизму - виняткова особистість у виняткових обставинах.
Ідеалізація романтизмом культури Середньовіччя. Спільність  «героя романтизму» зі світоглядом  середньовічного лицаря.
Суперечливий характер прояву пафосу волі й індивідуалізму в романтичній концепції миру й людини.
Формування стилістики романтизму в літературі, музиці, садово-парковому мистецтві, зодчестві малих форм.
Відмітні риси романтичного стилю у всіх видах мистецтва.  Звернення художників романтичного стилю до народної культури й фольклору.
Причини відсутності стилістичних форм романтизму в архітектурі.

          Тема 15. Реалізм як новий тип художньої концепції миру
          Особливість соціально-історичних умов  у західній Європі в другій половині  XIX століття, і їхній вплив на розширення предмету мистецтва і його естетичних  цінностей. Зміна головного предмету мистецтва: людини і його суспільних зв'язків.
Виникнення нового типу художньої концепції миру - реалізму. Реалізм як союзник романтизму  в боротьбі проти ідеалізації буржуазних відносин, за національну й історичну своєрідність творів мистецтва. Колорит місця й колорит часу в стилі реалізму.
Головний принцип стилю реалізму: показ правдивості деталей і показ типових характерів у типових обставинах. Головний герой  реалізму: типовий представник того або іншого соціального середовища.
 Провідне місце літератури в розкритті ідейної спрямованості реалізму. Становлення критичного реалізму.   Твори  європейських письменників - реалістів як скарбниця світової літератури,  пронизана ідеями гуманізму й соціальної справедливості.
Прояв реалістичних  тенденцій у театрі, музиці й образотворчому мистецтві. Поширення реалістичного портретного й пейзажного живопису, сцен з народного  й побутового життя, історичних сюжетів національної культури.

Спецкурс «Типологія та хронологія культури»

Тема 1. Культурно-історичний процес і альтернативні підходи
до його розуміння
Два основних підходи до типології й періодизації культурно -історичного процесу. «Однолінійність» і «полілінійність» у розумінні культурно-історичного процесу.
Класифікації концепцій типології культурно-історичного процесу. Характеристика «універсальних» і «локальних» концепцій культурно-історичного процесу. «Универсалістські» концепції культури як вираження загальнолюдських гуманістичних ідеалів. Виділення «самоцінності культур» у локальних підходах до культурно-історичного процесу. Негативні сторони обох концепцій.
Західноєвропейська філософія XVIII-ХІХ століть: пошуки загальних законів історії. Аналіз першої історичної теорії пізнання культурного розвитку людства Дж. Вико. Тлумачення суспільного прогресу  як руху від нижчих форм суспільства до вищого. Навчання К. Сен-Симона й О. Конта. Альтернативні підходи до тлумачення суспільного прогресу.


        Тема 2. Ідея культурно-історичного прогресу у філософській системі Г.Гегеля
        Концепція всесвітньої історії  Гегеля як методологічна основа универсалістського обґрунтування культурно-історичного процесу. Категорія  «волі» як ключова категорія в  концепції Гегеля. Розвиток свідомості волі як критерій історичного прогресу.
Гегелівське обґрунтування розподілу історії на чотири етапи. Особливості розподілу  Гегелем культурно-історичного процесу  на чотири типи: східний,  грецький, римський, німецький. Наукова обґрунтованість концепції Гегеля про західноєвропейську культуру  як про вищий етап розвитку  людської культури.
Вплив концепції Гегеля на наступні теорії пізнання культурно-історичного процесу.

Тема 3. Суспільно-економічна формація як критерій виділення історичного типу суспільства в марксизмі
       Центральні ідеї матеріалістичного розуміння історії марксизму: існування об'єктивних законів історії, що визначає роль матеріального виробництва в розвитку суспільства, залежність суспільної свідомості від суспільного буття.
Поняття суспільно-економічної формації як історичного типу суспільства й культури. Характеристика п'яти формацій, які виділяються марксизмом. Формації: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична. Поняття «культурної революції» у марксизмі як рушійної сили розвитку історії.
Критичний аналіз типології культури в марксизмі.

Тема 4. Концепція «осьової епохи» К. Ясперса  
        К. Ясперс як представник екзистенціальної філософії. «Прикордонна ситуація» як ключове формулювання,  що виражає підхід К. Ясперса до періодизації й типології культури.
Відмінність концепції К. Ясперса від  інших «универсалістських» концепцій.  Основні  принципи розподілу історії на чотири періоди в концепції К. Ясперса.
Поняття «осьового часу» і його культурологічна сутність. Хронологічні рамки« «осьового часу»  і їхня обґрунтованість. «Осьовий час» і відкриття особистості. Ясперс про «велику альтернативу»: вибір демонічного або божественного.  Ясперс про неминучість нового «осьового часу». Обґрунтування К. Ясперсом принципу універсальності культури.
Концепція  К. Ясперса  крізь призму критичного аналізу.

Тема 5. Культурно-історичні типи в концепції М. Я.Данилевського
Новий погляд на історію М. Я. Данилевського. Обґрунтування Данілевським нерівномірності розподілу історії на древню, середньовічну й нову, заперечення европоцентризму й однолінійності історичного прогресу.
Концепція М. Я. Данилевського про культурно-історичні типи й розходження між народами. Особливість класифікації культурно-історичних типів Данілевського і їхня хронологія. Розподіл типів культури на «відокремлені» і  «спадкоємні».
М. Я. Данилевський про життєвий цикл культурно-історичних типів. Поняття культурної «апатії».  Новий зміст поняття «прогрес» у концепції Данілевського.
Характеристика  трьох варіантів взаємодії культур: «прополки», «щеплення», «ґрунтового добрива».
Теоретичні побудови Данилевським проблем майбутнього Росії. Суперечливий характер  уявлень Данилевського про слов'янський культурно-історичний тип як вищий тип цивілізації.
Значення ідеї полілінійності М. Я.Данилевського для культурології ХХ століття.

Тема 6. Культурно-історична монадологія О. Шпенглера  
Життя й смерть культур у концепції Шпенглера. Твердження про «замкнутість миров» і їх взаємонепроникливість.
О. Шпенглер про нелінійний характер історичного процесу. Обґрунтування Шпенглером життя й смерті культур, їхньої замкнутості й   взаємонепроникливості.
Типологія культури О. Шпенглера. Обґрунтованість виділення «восьми великих культур».
Ключові поняття в концепції Шпенглера: «душа» культури й «прасимвол» культури.
Характеристика Шпенглером «аполлонійського», «магічного», фаустовського»  типу культури. О. Шпенглер про основні риси й майбутні перспективи російської культури.
Шпенглер про цивілізацію як умираючу культуру. Порівняльна характеристика понять «цивілізації» і «культури» у концепції   О. Шпенглера. 
Виділення Шпенглером основних причин заходу Європи.
Критика системи ідей Шпенглера. Цінність праці Шпенглера «Захід Європи».

Тема  7. Теорія замкнутих цивілізацій А. Тойнби  
Уявлення А. Тойнби про «поле історичного дослідження». Поняття «цивілізації» як основної одиниці історії в концепції А. Тойнби.
Особливості типології цивілізацій А. Тойнби. Тривалість існування окремої цивілізації.
Відмінність цивілізацій від примітивних суспільств: статичність і динамічність. Причини тривалості примітивних суспільств. «Мімесіс» одне із ключових понять у концепції Тойнби.
Дії механізму: Виклик-І-Відповідь. Характеристика викликів, що стимулюють генезис цивілізацій: кліматичні зміни, удар, зовнішній тиск, соціальні обмеження.
Тойнби про «творчі меншості», «інертні маси» і долі цивілізацій. А. Тойнби про шляхи  виходу із соціального тупика.
Проблема прогресу в концепції Тойнби. Тойнби про роль цивілізацій у зміні релігій. Актуальність ідей ученого для сучасного миру.

        Тема 8. Концепція культурних суперсистем П. Сорокіна  
         Культура як предмет наукового дослідження в концепції П. Сорокіна.
Методологічні установи П. Сорокіна на вивчення культурно-історичного процесу. Сорокін про соціальну й культурну динаміку.
Культура як предмет наукового дослідження в концепції П. Сорокіна. Два аспекти культури: внутрішній і зовнішній. Цінності як головні критерії для розрізнення типів культури.
Типологія культури Сорокіна. Характеристика ідеаціональної, сенсетивної, ідеалістичної культур. П. Сорокін про закономірності культурно-історичного процесу.
П. Сорокін про кризу сучасної культури. Наукове значення теорії П. Сорокіна.

Тема 9. Сучасні концепції типології культурно-історичного процесу  
Методологічні програми  Ф. Фукуями й С. Хантінгтона.
Зміст поняття «історії» у Ф. Фукуями. Зв'язок  ідей Фукуями з концепцією Гегеля про культурно-історичний процес.
Типологія культури Фукуями і його ідеї про «універсальну історію». Концепція Фукуями як сучасна інтерпретація універсалістського підходу до історії.
Концепція «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона. Дихотомічний характер концепції Хантінгтона. Поліцивілізаційна типологія культури Хантінгтона.
Зв'язок моделі Хантінгтона з  методологією А. Тойнби. Концепція Хантінгтона як сучасна інтерпретація локального підходу до історії.

Курс «Історія української культури»

Тема 1. Витоки української культури
Періодизація етапів культури первіснообщинного ладу та її характеристика:
1).Ранній палеоліт (понад 2 млн. років – 10 тис. років до н.е.).
2).Епоха пізнього палеоліту (50 - 10 тис. років до н.е.).
Первісні форми релігійних вірувань – тотемізм – віра в спільного предка: тварину, рослину та ін..; фетишизм -  поклоніння предметам неживої природи; анімізм – віра в душі і духів, що керують світом та ін. Становлення менталітету людини. Перехід від ситуативного мислення до міфологічного. Категорії простору і часу, істини, роботи в міфологічному мисленні.
3).Епоха мезоліту (10 - 6 тис. років до н.е.)
4).Епоха неоліту (6 - 4 тис. років до н.е.). Неолітична революція (Гордон Чайльд)
5).Трипільська культура. Утворення праслов’янських, германських, прибалтійських народів. Становлення слов’ян. Слов’янські  герої і пантеон богів. Культура первісного суспільства як основа для становлення і розвитку цивілізацій.

Тема 2. Культура Київської Русі
Становлення  культури  східних  слов'ян.   Поняття  культурної своєрідності. Перейняття і творча переробка на слов’янському грунті православ’я і книжкової освіти як сутності візантійської культури.
Християнство та його історико-культурне значення. Жанри та види мистецтва. Розвиток містобудування. Розвиток ремесла. Введення писемності і розвиток освіти (брати Кирило і Мефодій). Освіта Київської Русі за князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.  Розвиток писаного права на Русі – кодекс законів „Правда Руська”.
Розвиток літописання. Перші пам’ятки давньокиївської історичної думки, філософії культури, літератури. Тип мислення вчених Київської Русі. Перша давньоруська енциклопедія.
Основні культурні регіони в період розпаду централізованої держави, їх взаємовпливи. 

Тема  3. Культура  Галицько-Волинської  Русі (XII-XIV ст.)
          Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси. Освіта і письменство. Школи: приходські, парафіяльні, церковні. Центри переписування книжок, літописів; Кормча книга, Галицько-Волинський літопис (книжник Кирило).  Княжі і боярські грамоти, листи.
Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво. Архітектура, скульптура і малярство.
Галичина як перехідна ланка у засвоюванні архітектурно-декоративних елементів візантійсько-романського стилю на землях Русі. Культурні зв’язки Галичини і Польщі до інкорпорації.
Значення культури Галицько-Волинської Русі як першої суто української держави.

Тема 4. Становище в українській культурі
в II-й пол. XIV-I-й пол. XVI ст.
          Соціально-політичні та історичні обставини розвитку культури України в складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.
Етапи утворення української народності: 1-й етап — вирізнення українського народу з-поміж східнослов’янських народів з ХІІ ст. до кінця ХІІІ ст.;
2-й етап — формування українського народу з його чіткими етнокультурними рисами в XIV ст. — 1569 р.;
3-й етап — з 1569 р по 1648–1657 рр. український народ сформувався на феодальному етапі свого розвитку.
Прояви раннього гуманізму в Україні (Павло Русин, Станіслав Оріховський). Гуманістичні і реформаційні ідеї в Україні. Українські студенти і професори в університетах Західної Європи. Перші магістри і доктори.
Розвиток міст, ремесла і торгівлі.
Церковні міські братства та їх роль у розвитку української культури. Братські школи як осередки знань і національного духу.

 Тема 5. Українська культура другої половини XVI-першої половини XVII ст.
Національне питання як головне питання культурного життя України у складі Речі Посполитої. Церковне життя в Україні.
Берестейська унія 1596 року і її наслідки:
а) окрім двох церков поява й третьої;
б) внутрішній двоподіл православної церкви;
в) вилучення з митрополії уніатів Києво-Печерського монастиря і обрання православного архімандрита;
г) полемічна література (П.Скарга, Клірик Острозький, Христофор Філарет, Іван Вишенський, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Захарія Копистенський, Іпатій Потій).
Культура та освіта:
а) шкільництво: початкові українські школи, протестантські школи в Дубні, Хмельнику та інших містах; єзуїтські школи – колегії; Острозька академія. Київський колегіум Петра Могили.
б) друкарство.
Розвиток музики: побутова пісня, сольна пісня, цехова інструментальна музика та їх поділ за змістом. Виникнення музичних цехів;
Розвиток театру: витоки народної драми, пантоміми, балету. Виникнення лялькового театру. Розвиток театру, пов’язаний з скоморохами. Поділ скоморохів. Час виникнення шкільного театру. Початок побутової драми.

Тема 6. Розвиток культури України
в період національного піднесення та консолідації
у II-й половині  XVII-XVIII ст.
Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури даного періоду.
Зміни у сфері побутової культури:
- вдосконалення сільськогосподарських  та ремісничих знарядь праці;
- нові засоби пересування;
- види безсистемних і регулярних поселень;
- одяг народний і одяг панський.
Трансформація громадської організації народу і зміни в українській сім’ї.
Стан освіти і науки як критерій рівня духовної культури народу. Розвиток математики, медицини, географії, астрономії, філософії, історії («Літопис Самовидця», літописи Г.Грабянки, та С.Величка). Книгодрукування.
Піднесення української літератури – Г.Квітка-Основ’яненко, І.Котляревський.
Театр. Музика. «Козацьке» барокко в архітектурі. Образотворче  мистецтво.

Тема 7. Українська культура в XIX ст.
           Культурно-національне питання в Україні у XIX ст. як три етапи національного руху:  
Перший – період збирання спадщини, академічний, або шляхетський етап (кінець XVIII-40-ві рр. XIXст.).
Другий – українофільський, або культурницький (народницький) етап (1840-1880).
Третій – політичний, або модерністський (1880-1914).
Діяльність «Руської трійці» як напівлегального демократично-просвітницького і літературного об’єднання.
Вплив західноєвропейського вільнодумства та ідей романтизму в Україні. Кирило-Мефодіївське братство.
Культурно-просвітницька діяльність «Громади». Провідна роль «Просвіти» у громадському і культурному житті.
Наукове товариство  ім.. Т.Шевченка (НТШ) як перша Академія наук України.

Тема 8. Культура України в ХХ  - початку ХХІ ст.
          Основні етапи в історії української культури ХХ ст. Вітчизняна культурологічна традиція (Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, І.Франко, В.Липинський, Є.Маланюк, Д.Чижевський, С.Кримський, М.Попович).
Розвиток культури в добу національного відродження (1917-1933 рр.). Нова художня мова літератури України в 1-й половині ХХ ст. Становище культури в Радянській Україні в 30х рр.. «Розстріляне відродження». Всезаборонство в художній творчості.
Становище в культурі у повоєнний період (50-80-ті рр..): офіційна культура, дисидентська культура, масова культура. Масова та елітарна культура, проблеми їх взаємодії.
Художні течії  і напрямки в літературі України в ІІ-й половині ХХ ст. Наука в Україні в ІІ-й половині ХХ ст.
Проблеми української культури в кінці ХХ ст. Роль культури в становленні нової, незалежної України.

Курс «Історія образотворчого мистецтва»

 Тема 1.     Особливості художнього мистецтва Давнього Світу.

   Головні життєві інтереси й погляди первісних мисливців, їхні космологічні уявлення, одухотворення сил природи (анімізм) і культ тварин – прапредків роду (тотемізм).   Форми первісного мистецтва – наскальні й печерні рельєфні, гравіровані та живописні зображення (фігури тварин – об’єктів мисливства, сповнені руху і життя; схематичні людські фігури), жіночі статуетки з гіпертрофованими формами, скульптурні фігури тварин,заглиблені в землю житла.
Громадські поселення, свайні будівлі, споруджувати мегалітичні гігантські культові комплекси з величезного каміння. Кераміка і ткацтво.   У зображенні людини і тварини -  риси узагальнення, стилізації, з’явились знаки, символи абстрактних понять.
Мистецтво Стародавнього Єгипту.  Особливості архітектури,  піраміди,   храми в Луксорі та Карнаку.
Скульптурні пам’яткі давньоєгипетського мистецтва,   фігури сфінксів.   Загальні  риси зображення людини в образотворчому мистецтві Єгипту.   Основна специфіку мистецтва періоду правління Ехнатона. (Амарнський період).

Тема 2.      Особливості архітектури та скульптури античної Греції.

Крито-мікенське мистецтво,   особливості архітектури Кноського палацу.   Основні риси пластики, живопису  і декоративно-прикладного мистецтва крито-мікенської культури.
Характеристика скульптури  «Грецька архаїка»,  самобутні фігури кор та куросів.
Грецька класика - у поняттях і образах архітектури.  Ордер в архітектурі (дорійський, іонійський, корінфський).   Формування і трансформації канонів у скульптурі різних періодів класики  –  ранньої, зрілої та пізньої.
Особливості елліністичного мистецтва,  яке наслідує класичний період античної Греції і   відрізняється від нього.

Тема 3.      Особливості архітектури та скульптури античного Риму.

     Мистецтво Стародавнього Риму, характеристика найоригінальнішої художньої форми того часу – портрет. Давньоримський портрет відзначається психологізмом, реалістичністю трактування образу, індивідуалістичністю і суворою правдивістю.  Типові риси давньогрецької і давньоримської скульптури.
ІІ ст. н.е. -  основні унікальні споруди того часу,  колона Траяна і храм Пантеон.
Основні художні особливості    Помпейських розписів.

Тема 4.      Художнє мистецтво Середньовіччя.

    Художня культура Візантії,   собор Св. Софії у Константинополі.   Особливості його архітектури,   самобутність художнього вирішення мозаїк і фресок цього собору як головного храму Візантійської імперії.
Специфіки романського мистецтва,  романська архітектура.  Синтез мистецтв, що є характерним для мистецтва цього періоду.  Особливості конструкції романського храму, його символіка (хрестоподібна структура).
Готичне мистецтво,   готична архітектура.   Особливості конструкції храму, інші форми релігійного мистецтва – вітражі, готична скульптура, у її специфіці.

Тема 5.      Гуманістичні  ідеали Ренесансу та їх відображення у мистецтві.
Сутність гуманістичних ідеалів, які народилися  і сформувалися в культурі   доби Ренесансу. Противага і боротьба з попередніми цінностями середньовічної свідомості.   Становлення культу людини і земного буття, затвердження ідеалів свободи особистості, її творчого начала.
Особливості Проторенесансу або доби Треченто (14 ст.). Джотто ді Бондоне.
Період Раннього Відродження, або Кватроченто, (15 ст.). Мазаччо, Ботичеллі, Донателло, Пьеро дела Франческо, Мантенья, Джорджоне.
Високий Ренесанс чи Чинквеченто (16 ст.).  Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело.  Гуманістичні ідеали Ренесансу.
Початок занепаду віри у людини, глобальне розчарування, вихолощення гуманістичних ідеалів, що почали проявлятися у період Пізнього Відродження і розгорнулися повніше у мистецтві маньєризму, зокрема в архітектурі і живописі.

Тема 6.       Основні стилістичні напрямки мистецтва Нового часу.

Мистецтві Нового часу - чимале розмаїття стилістичних напрямів,  бароко, класицизм, реалізм.  Основні риси бароко як стилю - особливості архітектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва.                      Контрастність, експресія, бурхливий драматизм і динамізм бароко у фламандському мистецтві 17 ст., на прикладах творчості Рубенса, Йорданса, портретів пензля Ван Дейка.
Мистецтво Голландії 17 ст . Творчость Франса Хальса.   Своєрідність натюрморту та пейзажу як принципово нових жанрів живопису.   Творчість Рембрандта  -  біблійна та міфологічна тематика його полотен. Творчость Вермеєра Дельфтського   -  поєднання суто малярських завдань Нового часу – уваги до кольору, світлових, просторових рішень з жанровими, буденними сюжетами.
Основні риси класицизму   -  художній досвід архітектури, скульптури, живопису. (Французьке мистецтво 17 ст.: Пуссен, Лоррен.)
Складність художніх взаємозв’язків у мистецтві Нового часу, зокрема, поєднання і переплетіння традицій класицизму, реалізму, бароко у мистецтві Італії 18 ст.: Гварді, Каналєтто, Тьєполо; реалізму, рококо, класицизму у мистецтві Франції 18 ст.: Ватто, Фрагонар, Шарден, Гудон; реалізму і рококо в англійському живописі і графіці 18 ст.: Хогарт, Гейнсборо, Рейнолдс.

Тема 7.      Нові напрямки у західній культурі кінця XIX сторіччя.

    Нові мистецькі напрямкі у західній культурі кінця XIX сторіччя.  Великих трансформацій зазнав реалізм 19 ст. (Міллє. Домьє. Курбе.), і у зображенні природи це так само виявилося оригінально і новаторські – у зверненні до написання рідної місцевості, виходів на пленери (Барбізонці. Коро).
Особливе місце традицій імпресіонізму: Моне, Мане, Дега, Ренуар, Піссарро, Сіслей –   зображення явищ природи на пленері і сцен людського життя безпосередньо у звичайних обставинах.   Елементи опоетизування буденності у творах імпресіоністів за рахунок очищення палітри, увага до світла та його взаємодії з кольорами.
Основні досягнення мистецтва постімпресіонізму,   творчість головних фігур мистецького життя того часу – Сезанна, Ван Гога, Гогена.

Тема 8. Особливості розвитку образотворчого мистецтва XX сторіччя.
 
Особливості розвитку образотворчого мистецтва XX сторіччя  -  поліморфний і різноманітно спрямований характер його буття.  Основну змістовну спрямованість образотворчості ХХ століття поклали течії і напрямки модернізму, загального явища, яким об’єднується і характеризується велика кількість явищ мистецтва ХХ століття.
Поняття і основні особливості модернізму : наступні течії, напрямків  і персоналії, які в найбільший ступінь  його характеризують. Фовізм: Матісс, Марке. Кубізм: Пікассо, Брак. Футуризм Італії: Боччоне, Карра, Балла, Северині. Дадаїзм, сюрреалізм: Пікабіа, Дюшан, Далі. Неопримітивізм: М. Шагал, П.Клеє. Абстракціонізм: В. Кандинський, О.Архіпенко.
Приблизно з другої половини ХХ століття розпочинаються антимодерністські рухи, які не знищують мистецтва традиційного, класично і модерністські орієнтованого, але порушують його межи, намагаються перекреслити можливість його сучасного існування, це тенденції художньої творчості постмодерністської доби.

Курс «Історія музики»

Тема 1. Соціально-історичні умови виникнення романтизму в музиці.
    Романтизм як художній напрям  сформувався в кінці XVIII - початку XIX ст.  Протиставлення «наслідуванню природі» творчої активності художника, заперечення нормативності у створенні творів мистецтва та оновлення художніх форм. Романтизм у музиці (Ф. Шопен, Г. Берліоз, Ф. Шуберт, Ф. Ліст), живопису (Е. Делакруа, Т. Жеріко, Д. Констебл, О. Кіпренський) і літературі (В. Скотт, А. Дюма, Е. Гофман, М. Лермонтов).
Німеччина і Австрія (Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Р. Шуман, Р. Вагнер, І. Брамс), Франція (Ш. Гуно, Г. Берліоз, Ж. Бізе), Італія (Дж. Россіні, Дж. Верді) , Польща (Ф. Шопен), Угорщина (Ф. Ліст), Чехія (Б. Сметана, А. Дворжак), Норвегія (Е. Гріг), Фінляндія (Я. Сібеліус), Іспанія (І. Альбеніс, Е. Гранадос).
   Тематика романтизму: лірика, тема кохання, фантастика, інтерес до народно-і національно-самобутнього. Програмність в  галузі інструментальної музики. Розвиток камерної вокальної (балада, монолог, серенада, вокальні цикли) та інструментальної музики (фортепіанна мініатюра - ноктюрни, прелюдії, вальси, мазурки, етюди, інтермецо, експромти, фортепіанні цикли). Нове романтичне тлумачення великих класичних жанрів: опера, симфонія, концерт, соната. Нові жанри: одночастинна симфонічна поема, створена Ф. Лістом.
 
Тема 2. Формування класичної музики 18 століття
   Розвиток культури в другій половині ХVIII ст. пов'язано з поширенням у країнах Західної Європи класицизму. В області театру (Ж. Расін, П. Корнель), поезії (Н. Буало), живопису (Н. Пуссен, К. Лоррен), в музиці (Ж.Б. Люллі).
У другій половині ХVIII ст. в Австрії складається творчий напрямок, що отримав назву віденського класицизму: Й. Гайдн, В.А. Моцарт і Л. Бетховен. Загальні риси представників класицизму: оптимістичний життєствердний характер, гуманістична спрямованість, справжня народність і демократизм.
У творчості віденських класиків остаточно сформувалися головні класичні інструментальні жанри - симфонії, концерти, сонати, тріо, квартети, квінтети.
Роль циклічності. Розвиток інструментальної музики. Остаточне формування класичного симфонічного оркестру. Зміни вокально-інструментальних жанрів: ораторія, меса, реквієм  і опера (особливо у творчості Глюка і Моцарта).

   Тема 3. Відмітні особливості музичної культури 20 століття
   Модернізм як відмова від традиційних методів художнього відображення світу.
   Два процеси розвитку: декадентство (тобто втеча, неприйняття реального життя, культ краси як єдиної цінності, відторгнення соціальних проблем) і авангард (розрив зі спадщиною минулого і створення щось нового, що суперечить традиційним художнім установкам).
  Вплив на практику модернізму ідей ірраціоналістіческого волюнтаризму А. Шопенгауера і Ф. Ніцше, вчення про інтуїцію А. Бергсона і Н. Лоського, психоаналіз 3. Фрейда і К. Г. Юнга, екзистенціалізм М. Хайдеггера, Ж.-П. Сартра і А. Камю, теорії соціальної філософії Франкфуртської школи Т. Адорно і Г. Маркузе.
«Масова» і «елітарна» культури повоєнної Європи та Америки. Постмодернізм.
Експресіонізм в кінці першого десятиліття XX в.: Образотворче мистецтво Австрії та Німеччини, а потім в літературі, театрі і музиці (А. Шенберг, А. Берг, А. Веберн).
Новий класицизм (неокласицизм) в західноєвропейській музиці 20-30-х рр.. XX в - звернення до музичного мислення композиторів XVII - XVIII ст. (характерних для творчості Куперена, Баха, Моцарта). Творчість М. Регера, Ф. Бузоні, М. Равеля, Р. Штрауса, І. Стравінського та інших.
Авангардистські напрямами (конкретна музика, пуантилізм, сонорика, алеаторика, електронна та комп'ютерна музика), П. Булез, П. Шеффер (Франція); К. Штокхаузена (Німеччина), Дж. Кейджа (США).
Твори А. Онеггера, Д. Мійо, Ф. Пуленка, О. Мессіана (Франція); П. Хіндеміта, К. Орфа (Німеччина); Дж. Гершвіна (США); Б. Бріттена (Англія); В.Лютославського,   Пендерецького (Польща); Дж. Енеску (Румунія); Б. Бартока (Угорщина) відрізняються поєднанням різних систем виражальних засобів і музичних традицій своєї країни, здатних до втілення змістовного реалістичного мистецтва.

     Тема 4. Періодизація стилів в музичній культурі.
Музичний стиль як система засобів музичної виразності, яка служить для втілення певного ідейно-образного змісту. Опора на соціально-історичні умови, світогляд і світовідчуття композиторів, їх творчий метод, як загальні закономірності музично-історичного процесу.
Основи періодизації європейської музичної культури. Зміни суспільно-економічних формацій в Європі як віхи у розвитку культури, мистецтва, музики.
Основні етапи розвитку європейської музики та їх специфічні риси.
Музична культура Античності. Міфологічна основа давньогрецької культури.   Нерозривність музики  з іншими формами художньої діяльності (поезія, танець, театр). Культурна опозиція Еллада - Рим. Мислителі античності про виховне значення музики.
Пануюча роль церкви в музичній культурі Середньовіччя. Збереження нею прикладних і духовно-практичних функцій. Нерозчленованість композиторської та виконавської діяльності. Переважання узагальненого колективного початку в середньовічній музиці, визначальна роль традицій і канону. Виникнення і розвиток багатоголосся. Народна і світська музика Середньовіччя. Їхні взаємини з офіційною церковною культурою.
Музична культура Візантії (330 - 1453) - самобутній сплав культурних традицій народів східного Середземномор'я. Ранньовізантійська музична культура як продовження і розвиток  піздньоантичної традиції. Впливи слов'янського і арабського мистецтва.
Християнська церковна музика як стрижень візантійської музичної практики. Візантійське гімнотворення і його найбільші представники (Роман Сладкоспівець, Іоанн Дамаскін та ін.) Створення жанрів православної музичної традиції (псалмодія, тропар, кондак, канон, стихира). Формування Октоіха і системи осмогласія (VI століття).
Гуманістичний характер музичної культури Відродження. Громадські рухи і революції цього часу, релігійна Реформація. Початок формування націй, виникнення національних композиторських шкіл. Розвиток міської музичного життя та світської музичної культури. Становлення інструментальної музики.
Остаточне затвердження світського початку в музичній культурі Нового часу. Зародження сучасних музичних жанрів (опера, ораторія, інструментальний концерт, соната, симфонія). Взаємодія різних стильових напрямків (бароко, класицизм, рококо та ін.). Формування європейських національних культур.
Нові художні напрями в музичному мистецтві кінця XIX - початку XX століття (імпресіонізм, експресіонізм, неопримітивізм, неокласицизм).
Гострота глобальних соціальних протиріч та їх відображення в музичній культурі другої половини XX століття. Вплив на розвиток мистецтва науково-технічного прогресу, інтенсивного розвитку засобів масової комунікації. Консервативні (академічні) і авангардистські художні тенденції, їх соціально-психологічна обумовленість. Розвиток класичних художніх традицій. Експериментальні напрямки: структуралізм, сонористика, алеаторика та ін. Конкретна, електронна, комп'ютерна музика.

   Тема 5. Музичні жанри та історичні формі побутування музики
Музичний жанр - багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо).
Поняття музичного жанру як основна проблема музикознавства і музичної естетики. Різні аспекти поняття музичного жанру. Поділ музичних жанрів на вокальні та інструментальні, які, своєю чергою, диференціюються за специфічнішими ознаками.
Три напрямки дослідження вивчення жанру: 1) вивчення конкретних музичних жанрів; 2) вивчення класифікації жанрів; 3) вивчення сутності поняття жанру.
Класифікація жанрів за умовами їх побутування і виконання. Класифікація жанрів за змістовними ознаками: ліричні, епічні, концертні, картинні (програмова музика). Класифікація жанрів за «жанровим змістом»: культові та обрядові,  масово-побутові, концертні. театральні.
Функції жанрів: комунікативні, пов'язані з організацією художнього спілкування. семантичні, що визначають зміст художнього твору, тектонічні (структуротворчі), що визначають побудову твору. Первинні та вторинні жанри. Музичні жанри та історичні форми побутування музики.
Три основні форми   побутування жанру: синкретична, естетична та віртуальна форми.
    Тема 6. Основні етапи української музичної культури.
 Музична культура Київської Русі. Церковний спів. Виникнення самобутнього київського розспіву (17 ст.). Крюковий та знамений спів.
У народній музиці - творчість скоморохів. Народні інструменти: кобза, бандура, ліра, скрипка, басоля, цимбали, дримби, сопілки, трембіти, волинки. Українські народні інструментальні ансамблі, так звані «Троїсті музики».
   17 в. - Кобзарі та лірники. Ріхліевскій (17в.), О.Вересай, А.Скоба, І.Скубія.
 Середина 17 століття - багатоголосся - партесний спів. Найбільш відомі майстри - Бишовскій, Гавалевіч, І. Календа.
   Колегіум (Київ) - перший вищий навчальний заклад. Композитори А.Ведель, М. Березовський, Д. Бортнянський. Ляльковий театр - вертеп. Поширення духовних псалмів і кантів, автори - Л.Барановича, П.Могила та ін.. Пісня-романс (Сковорода).
Кінець 18-початок 19 ст. - Симфонічні і камерно-інструментальні твори (Вітковський, Галенковський, Данилевський та ін). Українська національна опера. «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського. Музичний театр, хорова та інструментальна музика (творчість Вербицького, Лаврівського, Воробкевича, М.Кропивницького). П.Сокальскій - автор опер «Мазепа», «Майська ніч», кантат «Бенкет Петра Великого», хорів, пісень і романсів.
   Основоположник української класичної музики - М. Лисенко. Послідовники М. Лисенка - М. Калачевський («Українська симфонія»), В.Сокальського, П.Ніщінскій, К.Стеценко, Я.Степовий, Д.Січінкій (опера «Роколана»), С.Людкевич та В.А.Барвінський.
      Революційний період: твори нової тематики - (хор-гімн «Вічний революціонер», опера «Енеїда» Лисенка, хори «Прометей», «він» і кантата Шевченка теценко, кантата-імфонія «Кавказ» Людкевича, обробка революційних пісень М. Леонтовича.
Українська радянська симфонічна та вокально-симфонічна музика: Ревуцький (1 симфонія, кантата «Хустина»), Лятошинський (1 симфонія), Вериківський (сюїта «Веснянки»). Камерна музика: Косенко (романси, цикл на вірші Тичини), Лятошинський, Ревуцький і Козицький. Масова пісня. Опери «Щорс» Лятошинського, «Перекоп» Мейтуса.
   Роки ВВВ - захист Батьківщини від ворожої навали, подвиг радянського народу. Пісенний жанр у творчості Мотузки, Вериківського, Данькевича, Козицького, Штогаренка. Кантат-симфонія «Україна моя» Штогаренка і монументальний фортепіанний «Український квінтет» Лятошінкого.
   Жанр симфонії (творчість Лятошинського). Оперна творчість (історико-революційні теми та соціальні сюжети).
Визнання за межами України: «Загибель ескадри», «Мамаї», «Крізь полум'я» Губаренка, «Десять днів, які потрясли світ» Кармінського, «Комуніст» Клебанова, «Ріхард Зорге» Мейтуса, «Ярослав Мудрий» Майбороди. Перші українські моноопери: «Балада війни» Білаша, «Листи кохання» Губаренка.
   Балетна творчість: «Оксана» Гомоляки, «Досвітні вогні» Дичко, «Відьма» Кирейка.

Курс «Історія театру»

 Тема 1.  Становлення театру у культурі Давнього Світу.
Визначення первинних театральних форм. Елементи театральності в обрядах та ритуалах первісної культури. Театральний синкретизм.
Особливості театру давніх цивілізацій. Театр Давньої Індії. Театр Давньої Японії. Театр Давнього Китаю. Праслов’янський театр.

Тема 2.   Зародження античного театру, його характеристика та особливості.
Виникнення початкових форм театру. Походження трагедії та комедії.
Особливості давньогрецького театру: театральні будівлі, костюми, маски, будова театральної трупи. Давньогрецька драматургія. Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан. Театр епохи еллінізму.
Давньоримський театр. Специфічні особливості. Народна драма в Римі часів республіки: міми та ателани. Давньоримські драматурги: Плавт, Теренцій. Комедія-тогата. Театр Риму часів імперії: паліата, міми та пантоміми.

Тема 3. Театр Середньовіччя, періодизація та жанрові особливості.
Особливості західноєвропейського театру часів Середньовіччя.
Гістріони. Літургійна драма. Міракль. Містерія. Мораліте. Приклади драматургії.
Світська драматургія. Майданний фарс.
 
Тема  4. Формування стилістичних напрямків у театральному мистецтві Нового часу.
Розвиток теоретичних засад театрального мистецтва. Шерідан, Д.Дідро. Просвітницький класицизм, реалізм та сентименталізм в театрі.
Англійський театр. «Комедія норовів», «весела» та «сентиментальна» комедії. Театр «Друрі Лейн». Д.Ґаррік.
Французький театр. «Комеді Франсез». Бульварні театри. Просвітницька драматургія: Вольтер, Бомарше.
Італійський театр. Реформування «комедії норовів». К.Гольдоні. Зародження жанру ф`яби. К.Гоцци.
Німецький театр. «Буря і натиск». «Фауст» Гете. Шиллер.
Романтизм та реалізм.
Англійський романтизм. Є.Кін. Драматургічна творчість Ч.Діккенса, Б.Шоу.
Французький театр. Водевіль: Е.Лабіш, Д.Скріб. Акторські особистості: Ж.Коклен, С.Бернар. Розвиток драматургії: О.Бальзак, Е.Золя, А.Дюма (батько та син), браття Гонкур, Є.Ростан.
Російський театр. Зародження національної драматургії. Александринський театр. Малий театр. Започаткування МХАТу. Оперний та Большой театри.

 Тема 5.  Українська театральна культура:  загальна характеристика та особливості.
Особливості театру часів Київської Русі. Скоморохи. Княжий театр.
Український «бароковий» театр. Український шкільний театр. Українські інтермедії. Українська фольклорна драма. Балаганний театр. Вертеп.
Кріпацький театр. Аматорський театр. Національний обрядовий театр. Драма «Цар Максиміліан».
Створення національної драматургії: І.Котляревський, Г.Квітка. Діяльність театральних антрепренерів. Полтавський та Харківський театри. Видатні актори доби: М.Щепкін, Л.Млотковська, К.Соленик. Український музично-драматичний театр. Театр у Галичині.

      Особливості театру корифеїв. «Чудова сімка»: М.Кропивницький, М.Старицький, М.Заньковецька, П. Лисенко та три брати-Тобілевічі (Карпенко-Карий, М.Садовський та П.Саксаганський). «Шароварний» театр.
Драматургія українського авангарду: Леся Українка, І.Франко, В.Виниченко, М.Вороний, М.Куліш. Театр Леся Курбаса.
Радянський український театр. Видатні актори доби: А.Бучма, Г.Юра, Н.Ужвій. «Політичний» театр. Відповідна драматургія: І.Кочерга, І.Корнійчук.
Сучасні тенденції та перспективи українського  театру.

Курс «Історія кіно»

Тема 1. Характеристика ключових етапів розвитку європейського кіномистецтва.
Причини популярності та швидкого розповсюдження кінематографу. Естетика німого кіно.  Кінематограф братів Люмьєр. Жорж Мельєс – творець кінематографічного спектаклю. Д.-У. Гріффіт – «Шекспір екрану» - і його внесок у світове кіномистецтво. Ч. С. Чаплін і його фільми. Бастер Кітон – «людина з кам’яним обличчям». Німецький кіноэкспрессіонізм. Німецький неоромантизм. «Каммершпіле». Поява «чорного фільму». Італійський неореалізм. Японський вплив на європейський кінематограф. Французька «Нова хвиля» і її екранні варіанти. «Вільне кіно» у Великобританії. Блискучий зліт італійського кіно (Ф. Фелліні, М. Антоніоні, П.-П. Пазоліні, Б. Бертолуччі). Кіно морального неспокою у Польщі. Чеська «нова» хвиля. «Угорське диво». Молоде німецьке кіно.  Оберхаузенський маніфест.  Постоберхаузенська група.

Тема 2. Становлення авангардизму та особливості його прояву у кіномистецтві.
Французький «Авангард» – імпресіонізм (Ж. Ренуар), сюрреалізм (Л. Бунюель), «чисте кіно» (Р. Клер). «Радянський авангард» - пошуки і відкриття. Новаторські експерименти Д. Вертова. Творчість С. Эйзенштейна. Естетика «монтажу атракціонів». ФЕКС (Г. Козинцев і Л. Трауберг).

 Тема 3. Основні тенденції у розвитку сучасного світового кіно.
Принципи комерційної культури. Незалежне виробництво кінофільмів. Комерційні малобюджетники. Загальні риси ідейно-незалежного кіно. Контр-кіно як опозиція Голівуду. Авторське кіно. Третє кіно.
Кіно постмодернизму (Годар, П.Гринуэй, Д. Лінч, К. Тарантіно). Кліпові елементи кіно. Експерименти З. Рибчинського. «Догма 95» Ларса фон Трієра.
Кидаючи виклик Голівуду: кіномистецтво країн Азії і Латинської Америки. Кіно Китаю та Південної Кореї: національна самобутність  та вплив американських традицій (В.Кар-вай, К. Кі-дук, Т. Кітано).
Активізація використання інформаційних технологій у кіно. Використання міфологічних та середньовічних сюжетів в сучасному кіно. Треш-кіно. Кіберпанк. Готичне кіно.

Курс «Культура ХХ століття»

Тема 1. Культура ХХ ст. як  феномен.
Феномен культури ХХ ст. Проблема початку культури ХХ ст. Філософські джерела культури ХХ ст. (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон, Б. Кроче). Основні культурні джерела ХХ ст. Наука і техника ХХ ст. і їх вплив на розвиток культури у ХХ ст. Психоаналіз та його вплив на культуру та мистецтво ХХ ст.
Соціоінтентна і гомоінтентна парадигми у культурі ХХ ст. Бінарність і амбівалентність у культурі ХХ ст. Культура і контркультура у ХХ ст. Раціональне та ірраціональне у культурі ХХ ст. Міфотворчість у культурі ХХ ст. Елітарна та масова культура у ХХ ст. Поняття світовідношення у шпенглеровській культурософії. Феноменологічні виміри світовідношення ХХ ст.
Основні естетичні принципи культури ХХ ст.: ексцентрики, еквілібризму, дивовижності, маскарадності, іронії, гри, теургії.
Сутність модернізму. Традиційне та модерністське. Вплив декаданса і символізма к. ХІХ–поч. ХХ ст. на культуру ХХ`1 ст. Символізм і вичерпаність «проекту модерну» в естетиці. Символ і чуття в культурі. Нові художні мови в мистецтві. Антропологічні тенденції модернізму. Модернізм як «революція у мистецтві». Філософсько-естетичні концепції модернізму (Т. Адорно, Г. Маркузе та ін.). Зміни в культурі повсякденності.

Тема 2. Основні течії мистецтва ХХ ст.
Авангардизм та його основні напрямки у мистецтві ХХ ст. Авангард як пошуки стилю. Перцептивна революція: ідея та образ багатовимірного світу.
Абстракціонізм та його форми. Кубізм та експресіонізм: «вибух» буття, свідомості, образу. Експресіонізм в літературі, образотворчому мистецтві, театрі та кінематографії. Перверсія реальності у культурі та мистецтві ХХ ст. (натуралізм, сюрреалізм, гиперреалізм, «наївне мистецтво», тощо).
Реалістичне мистецтво в культурі ХХ ст. Гуманістичні тенденції в мистецтві ХХ ст. Атрибути «нового гуманізму» і культ культури. Абсурд у культурі та мистецтві ХХ ст. Маразмування як десакралізація сенсу та сакралізація абсурду. Поп-арт: мова речей. Розвиток музики, кіно, театру в ХХ ст. Пошук нових форм. Художня мова музичного авангарду.

Тема 3.  Соціально-історичні та художні перспективи культури в ХХ – ХХІ століттях
Специфіка культури тоталітарних систем. Тоталітарні міфи. Тоталітарне мистецтво в нацистській Німеччині, сталінському СРСР та фашистській Італії. Роль масових культурних акцій в створенні тоталітарного міфу. Естетика боротьби в тоталітарному мистецтві. Топика «радості життя». Культурно-антропний пафос в тоталітарному мистецтві. Культура протесту в тоталітарному мистецтві.
        Поняття масового суспільства. Основні філософські концепції масового суспільства (Г. Лебон, Х. Ортега-і-Гасет, Е. Канетті). Основні риси культури масового суспільства. Конформізм і контркультура. Молодіжна субкультура 2 пол. ХХ ст.  Феномен перформансу. Культура і контркультура. Глобальні процеси в сучасній культурі. Проблема мультикультуралізму. Проблема міжкультурної комунікації.
       Основні риси культури постмодернізму. Філософія постструктуралізму та «антиестетика» (Ж. Лакан, Р. Барт, Ж. Дерріда, Ж. Бодрійяр, Ж.-Ф. Льотар, Ж. Делез, Ф. Гваттарі, У. Еко та ін.). Культурні тексти як предмет відображення. Постмодерністське мистецтво. Витвір мистецтва створюється як мережа аллюзій. Розповсюдженість компіляцій і цитування. Текст і гипертекст. Вплив Інтернету на сучасну культуру та мистецтво. Кіберпростір і «віртуальне» мистецтво.